Вишення, -ня, с. = вишник 1. Садок той увесь був заріс вишеннєм, сливняком.
Жовні́рщина, -ни, ж. Солдатчина.
Милі́ння, -ня, с. Мыльная вода. Підмочене у Вислі мило зібрав, роспустив на миління, злив у бочку.
Пійняти, -йму, -меш, гл. = поняти. Пійняв його пан Потоцький з коня за чуприну. В чистім полі много коней; є і карі, є й гніді. Як іспіймем, то поїдем, як не піймем, — пішки підем. Ходи, батеньку, з мене змія здійми! — Нехай тобі той іздійме, хто тебе пійме. А на заробітках такого поросказує про себе, що хто його не зна, то всяке пійме віри, що й справді він стоющий хазяїн.
Позостати, -тану, -неш, гл. Остаться. Нема милого, позостала туга. Позостатися, тануся, нешся, гл. Остаться. Умер, умер пан полковник і грізная мова, позостались кінь вороний і ясная зброя.
Поруйнувати, -ну́ю, -єш, гл. Разрушить (во множествѣ).
Потяжкий, -а, -е. Тяжеловатый.
Поширити, -рю, -риш, гл.
1) Распространить.
2) Cм. і поширяти.
Ростужитися, -жуся, -жишся, гл. Предаться тоскѣ.
Убіч, убочу, м. убіч, убочі, ж.
1) Сторона (предмета), бокъ.
2) Косогоръ. Сидить пугач на убочу, на вітер надувся.