Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Винникувати, -ку́ю, -єш, гл. Быть винокуромъ.
Відповідь, -ді, ж. Отвѣтъ. Одповідь мав дати. Котл. Ен. IV. 48. Нам треба дати одповідь тим, що післали. Єв. І. І. 22.
Вурдитися, -джуся, -дишся, гл. 1) О молокѣ: створаживаться. Херс. Галиц. 2) О людяхъ: дѣлать кислую физіономію.
Дудні́ти, -ню́, -ни́ш, гл. Гудѣть, гремѣть, шумѣть. Доков була у мамочки дівкою, то греміла, то дудніла земля підо мною. Гол. І. 222. На довгогривця сіла і погнала.... Шлях дуднить. Млак. 105. Камінь буде дудніти. Гол.
Напла́катися, -ла́чуся, -чешся, гл. Наплакаться. Як зійдуся з ким любилась, наплачуся стиха. Чуб. V. 224.
Недоумкуватий, -а, -е. Неосмысленный, глуповатый. Як хто вкоїть що недоумкувате, грімають. Ном. № 421.
Прив'язування, -ня, с. Привязываніе.
Пугукнути, -ну, -неш, гл. Крикнуть: пугу! Барило пугукнув, і юрба зупинилась. Стор. МПр. 119.
Стоголовник, -ка, м. см. стоголов.
Цідилко, -ка, с. 1) = цідилок. Желех. 2) Большой узелъ, въ который завязаны спереди концы женскаго платка. Гол. Од. 26. Ум. ціди́льце. Желех.