Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Гузи́чний, -а, -е. Заднепроходный. Ки́шка гузи́чна. Прямая кишка. МУЕ. І. 69.
Клячити, -чу, -чиш, гл. 1) Заламывать стебли растеній для обозначенія чего-либо; вообще дѣлать кляк (Cм. кляк 1 и 2). Клячать комиш: охвативши в оберемок стоячого на пні комишу і стиснувши його кріпко руками, переломлють: комиш... покаже признаку. О. 1862. II. Кух. 65.
Ніжи сз. = ніж. Воліла би-сь в мене той ніж вгородити, ніжи-сь мала то до мене слово вимовити. Грин. III. 214.
Отецький, -а, -е. 1) Отцовскій. Приблудився та до отецького двору. Чуб. І. 173. отецький син, отецька дитина. Названіе, прилагаемое къ добропорядочному сыну добропорядочныхъ родителей. Ой Василю, Василю, отецька дитино! Грин. III. 689. Як лучиться отецький син, оддасть мене мати. Мет. 8. 2) Отеческій.
Підсипання, -ня, с. 1) Подсыпаніе. 2) Подливаніе. Та не підсипай удруге борщу, — годі вже того підсипання, бо я й так наївся. Конст. у.
Пожувати, -жую, -єш, гл. Пожевать, изжевать.
Пошкарубитися, -блюся, -бишся, гл. = пошкарубіти.
Промежка, -ки, ж. Промежутокъ, промежуточное разстояніе. Промежка між кроквами дуже широка, — се недобре, як крокви рідко стоять. Волч. у.
Розшахвати, -хваю, -єш, гл. Развернуть. АД. І. 59.
Росточно нар. Безпутно? Літа мої молодії пішли росточно. Н. п.