Викохувати, -хую, -єш, сов. в. викохати, -хаю, -єш, гл.
1) Взлелѣивать, взлелѣять, воспитывать, воспитать. Викохав дитину в добрую годину. Викохав я дівчиноньку людям, не собі. Викохала, випестила, та й обоє покинули. Викохала свою дівочу красу.
2) Выращивать, выростить (животное, растеніе). Хто ж викохав таку гнучку в степу погибати?
Гравила́т, -ту, м. Раст. Geum urbanum L.
Дякі́вство, -ва, с. 1) Должность дьячка. 2) соб. Дьячки. Наїхало до попа того дяківства та попівства повен двір.
Начервонити, -ню́, -ни́ш, гл. Сдѣлать краснымъ.
Обида, -ди, ж. Обида. Не стільки гірка обида, як злість налила її очі сльозами. Ум. оби́донька.
Опалубити, -блю, -биш, гл. Хватить палкой, ударить.
Понатискати, -ка́ю, -єш, гл. Тоже, что и натиснути, но во множествѣ.
Посіверіти, -рію, -єш, гл. = пошерхнути. Бач, як губи посіверіли.
Товди, товді, нар. = тоді. Товди собі зробили вечеру. Товді я була весела, як у батенька я жила.
Утямити, -млю, -миш, гл. Сообразить, понять. Не втямив з ляку, де б сховався. Ви роскажіть мені, з чого і як скоїлось ваше лихо, — нехай я усю подрібницю втямлю.
