Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

опуцьки

Опуцьки, -ків, м. мн. Раст. Torilis. Antryseus Gaert. ЗЮЗО. І. 139.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 61.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ОПУЦЬКИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ОПУЦЬКИ"
Вощина, -ни, ж. Вощина.
Гаць-го-га! меж. Восклицаніе, натравливающее собакъ, то же, что и кусі. Kolb. І. 65.
Добря́га, -ги, м. Добрый человѣкъ, добрякъ. А сі добрі люде найдуть тебе етюде: і на тім світі, добряги, тебе не забудуть. Шевч. 539.
Загорта́тися, -та́юся, -єшся, сов. в. загорну́тися, -ну́ся, -нешся, гл. 1) Заворачиваться, заворотиться. 2) Загребаться, загресться.
Моргу́н, -на, м. 1) Часто мигающій глазами, мигунъ, моргунъ. 2) Волокита.
Мучи́тель, -ля, м. Истязатель, мучитель. Пан передав його мучителям. Єв. Мт. XVII. 34.
Наскіпати Cм. наскіпувати.
Парадний, -а, -е. Парадный. Парадні покої. Левиц. І.
Підкласти Cм. підкладати.
Тижник, -ка, м. Ум. отъ тиждень.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ОПУЦЬКИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.