Дрочли́вий, -а, -е. Легко раздражаемый укусами оводовъ и мечущійся подъ вліяніемъ ихъ (о скотѣ). Cм. дрочитися. Як корова отелиться, то принісши теля у хату, зараз затуляють одежою, або чим другим, пічку, щоб не дрочливе було після.
Куйнара, -ри, ж. Шапка (у черноморскихъ чабанів).
Молоча́ник, -ка, м. Рыба-самецъ.
Мотови́ло, -ла, с. 1) Снарядъ для наматыванія нитокъ съ веретена. Представляетъ изъ себя палку, развдвоенную въ видѣ вилокъ на одномъ концѣ, а другой, болѣе толстый, конецъ оканчивается перекладиной. Части: палка — держівно, раздвоеніе — вилиці з ріжками (ріжки. ), перекладина — вилок (перехрестя. ). Накупив веретен, нема мотовила. 2) Названіе вола, имѣющаго привычку мотать головою во время запряганія. Ум. мотови́льце, мотови́лечко.
Понагрішувати, -шую, -єш, гл. Нагрѣшить (во множествѣ).
Справник, -ка, м. Исправникъ.
Удова, -ви, ж. Вдова. Борщ без каші вдовець, а каша без борщу вдова.
Хлясь! меж., выражающее стеганіе кнутомъ. Коней хлясь да хлясь.
Чорнокнижній, -я, -є. Чернокнижническій. Наука чорна.... чорнокнижня.
Шараґи, -раґ, ж. Стоячая вѣшалка.