Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Анта́ба, -би, ж. Рукоять, рукоятка, ручка. Ум. Анта́бка.
Височенький, -а, -е., Ум. отъ високий.
Гнутися, гнуся, гнешся, гл. 1) Гнуться, сгибаться. Долина глибока, а калина висока, аж додолу віття гнеться. Мет. 79. Їсть так, аж ніс гнеться, — съ жадностью ѣстъ. Ном. № 12207. 2) Переносно: покоряться. Ярема гнувся, бо не знав, не знав сіромаха, що виросли крила. Шевч. 132. 3) Увиливать, не желать сдѣлать. Не гнися, сваточку, не гнися: єсть у тебе на кошарі ягниця, — поведи на торжок та продай а нам горілочки розгадай! Грин. ІІІ. 499. Довго мабуть гнувся — не давав? МВ. (О. 1862. ІІІ. 74).
Дощи́на, -ни, ж. Небольшая доска, дощечка. Ум. дощи́нка. Мик. 480.
Мудре́ць, -ця́, м. Мудрець. Ідумейські Таманці... славні були своїми мудрецями. К. Іов. V. Мудрець там физику провадив. Котл. Ен. III. 53.
Підліщки, -ків, мн. = підліски. Cм. підлісок. Вх. Пч. І. 8.
Поперековувати, -вую, -єш, гл. Перековать (во множ.).
П'янісінький, -а, -е. Совершенно пьяный, пьянехонькій. Харьк. у.
Струнький, -а́, -е́ Стройный. Станочок струнький. МВ. ІІ. 19.
Черятися, -ряюся, -єшся, гл. Мѣняться. Вх. Лем. 482.