Знак, -ку, м.
1) Знакъ. Дон же зрадник його знак їм. Телятко шукаю, десь ся загубило, а червоним знаком назначено було.
2) давати в знаки. Показывать видъ, давать понять, обнаруживать.
3) датися в знаки. Дать себя знать. Татари й турки дались в знаки й поспільству й шляхті. Але ж дався він у знаки!
4) по знаку. Знакомый, знакомая, знакомое, извѣстный, извѣстная, извѣстное. Чи по знаку кому цей Оглав білохатий? По знаку чоловік, лице по знаку.
5) що воно за знак? Что бы это значило? Що воно за знак, що твоя дочка приїздила в гості?
6) знаком. Видно; очевидно. Знаком, що ліпше.
Людої́дний, -а, -е. Свойственный людоѣду, кровожадный. Ті прославляли війну людоїдну.
Недорід, -ро́ду, м.
1) Неурожай.
2) Недоносокъ; выкидышъ. Зникне собі, мов той недорід, що йому не судилося й на світі жити.
Опліч нар. = попліч. А тепера йде опліч з тобою, не скаже ні здоров, ні помагай.
Підкотити, -ся. Cм. підкочувати, ся.
Попращати, -ща́ю, -єш, гл. — кого. Проститься съ кѣмъ. Cм. попрощати. Навіки 'смо попращали свої любі гори.
Тайниковий, -а, -е. Относящійся къ тайнику, спрятанный въ немъ.
Уворатися, -рюся, -решся, гл. При паханьѣ захватить плугомъ сосѣднюю землю.
Хламидник, -ка, м. Босякъ.
Хустиця, -ці, ж. = хустка. Перев'язали їх стрічками та хустицями червоними.