Дзвя́кати, -каю, -каєш, одн. в. дзвя́кнути, -ну, -неш, гл. 1) Звякать, звякнуть. Дзвякнув дзвонок. 2) Чавкать. Їж бо вже гіга не дзвякай. 3) Произносить звукъ дз. Кортить литвина, поки не дзвякне.
Завторува́ти, -ру́ю, -єш, гл. Завторить. Завторує в срібні нути, аж ю звізди муся чути.
Зцілятися, -ля́юся, -єшся, сов. в. зціли́тися, -лю́ся, -лишся, гл.
1) Соединяться въ одно цѣлое; срастаться, срастись. Взяв ту воду, помазав нею шматки царенка, — вони й зцілились.
2) Исцѣляться, исцѣлиться. Почула вона в тілі, що зцілилась від недуги.
Кордований, -а, -е. Сафьянный, козловый (о кожѣ).
Окопуватися, -пуюся, -єшся, сов. в. обкопатися, -паюся, -єшся, гл. = обкопуватися, обкопатися.
Перекалатати, -та́ю, -єш, гл. Перезвонить во всѣ колокола.
Погайсати, -са́ю, -єш, гл. Побѣжать, пойти, отправиться. Куди погадаєш, туди й погашаєш.
Поточина, -ни, ж.
1) Небольшой ручей. Невелика поточина луги помулила. З сих гір спливають поточини, що ділять поле на менші частки.
2) Русло потока.
Роскошувати, -шую, -єш, гл. Роскошничать; наслаждаться. Мали всякого добра, що й не злічити, та не довго роскошували. Тут тобі не бувати, тут тобі не роскошувати. Всіх більше роскошувала нею (оперою).... «молода княгиня».
Скрипник, -ка, м.
1) = скрипаль.
2) Насѣк. Lamia.
