Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

околичній

Околичній и околишній, -я, -є. 1) Окрестный, смежный, сосѣдній. Відпусти їх по околичніх хуторах. Єв. Мр. VI. 36. Була дуже велика відьма, вона управляла всіми околишніми відьмами. Чуб. І. 200 То були люде околишні, свої, то ми їх зараз і пізнали. Новомоск. у. 2) Наружный, виѣшній. А є ж таки околишнє дерево в скляному вуліку. Лохв. у.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 48.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ОКОЛИЧНІЙ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ОКОЛИЧНІЙ"
Афиня́к, -ка, м. Наливка на черникѣ. Гуцул.
Вуянка, -ки, ж. = вуйна. Желех. Ум. и ласк. вуяня. (Галиц.).
Жму́рити, -рю, -риш, гл. Щурить. Рання пташка зубці теребить, а пізня очиці жмурить. Ном. № 11309.
Заглеме́здий, -а, -е. = завалий. Мнж. 180.
Ззива́ти, -ва́ю, -єш, сов. в. зі(о)звати, зізву, -веш, гл. Сзывать, созывать, созвать. Усіх некрутів ззивав, отцю, неньці жалю завдавав. Чуб. V. 975.
Мизинча́, -ча́ти, с. = мизинець 2. Камен. у.
Оповивати, -ва́ю, -єш, сов. в. оповити, -вию, -єш, гл. Обвивать, обвить, спеленать, окружать, окружить. Оповита дитина. Шух. І. 273. І тьмою німою оповиє тобі душу. Шевч.
Перебийніс, -носа, м. Съ перебитымъ носомъ.
Попідсікати, -ка́ю, -єш, гл. Подсѣчь (во множествѣ).
Щикавка, -ки, ж. = икавка. Коли кого нападе щикавка, то се значить, що хтось його згадує. ЕЗ. V. 191. Ум. щи́кавочка. ЕЗ. V. 191.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ОКОЛИЧНІЙ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.