Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Валющий, -а, -е. 1) Валящій, ненужный. 2) Падающій, не могущій устоять на ногахъ. Він п'яний, аж валющий. Зміев. у.
Волеваха, -хи, м. Родъ цапли. Радом. у.
Глобувати, -бу́ю, -єш, гл. Обижать кого. Желех. Причинять кому боль, непріятность. Він мене глобує. Вх. Зн. 11.
Доцяцько́вувати, -вую, -єш, сов. в. доцяцькува́ти, -ку́ю, -єш, гл. Оканчивать, окончить разукрашиваніе чего.
Зласка́витися, -влюся, -вишся, гл. Умилостивиться, умилосердиться.
Ложни́ця, -ці, ж. Спальня. (Молоду) в ложницю повели. К. Бай. 35.
Попідрівнювати, -нюю, -єш, гл. Подравнять (во множествѣ).
Розгарний, -а, -е. Очень хорошій. Гарний-розгарний. О. 1861. V. 24.
Умовний, -а, -е. 1) Условный. 2) Сговорчивый, котораго легко уговорить.
Холоднішати, -шаю, -єш, гл. Становиться холоднѣе. А на дворі все холоднішає, так наче не к Великодню, а к Різдву йдеться. Черниг. у.