Безстаточно нар. Неблагоразумно, непорядочно. А чоловік завжде грішить та й безстатечно.
Вимок, -ка, м. Мѣсто, гдѣ вымокъ посѣвъ.
Доклада́ти, -да́ю, -єш, сов. в. докла́сти, -ду́, -де́ш, гл. 1) Докладывать, доложить, прилагать, приложить. доклада́ти праці, доклада́ти рук. Прилагать трудъ, прилагать старанія. Люде, що в науці кохаються, що звикли не тілько очима дивитися, а ще й докладати розумної праці, щоб вияснити собі усе те, на що дивляться. доклада́ти во́за. Отколотить, убить. Солдатъ. Бываетъ и на старуху проруха. Не потачь, хозяинъ: у каждово есть свои блохи. (О женѣ Михайла Чупруна). Михайло. Борони, Боже! як би я свою підстеріг в чім, — тут би їй і доклав воза. 2) Прибавлять, прибавить, дополнять, дополнить. Инчий розважає, а инчий тугу докладає. До книжок докладає своє розумне слово. 3) Излагать, изложить обстоятельно, съ доказательствами. (О терпимыхъ отъ поляковъ и евреевъ притѣсненіяхъ). Козаки и мужики у неділю рано. Богу помолившись, листи писали, і в листах добре докладали, і до пана Хмельницького у Полонне посилали. Начне їй докладать, бо розумна таки й голова була у його. 4) доклада́ти кому́. Насмѣхаться надъ кѣмъ. Чує, як сміються з його, чує, як докладають йому.
Зади́хатися 1, -хаюся, -єшся, гл. Запыхаться. Задихавсь, як віл в борозні.
Позасмолювати, -люю, -єш, гл. Засмолить (во множествѣ). Мабуть дороге дуже вино, що пляшки позасмолювані.
Попромінювати, -нюю, -єш, гл. Промѣнять (во множествѣ).
Розвертатися, -та́юся, -єшся, сов. в. розверну́тися, -ну́ся, -нешся, гл. 1) Разворачиваться, развернуться, раскрываться, раскрыться. Як розвернеться на весну лист, то підемо всі в свист. Розвернулась могила, виліз відтіля пан. Круті гори розвернітесь, літа мої завернітесь. 3) Преимущ. сов. в. Разойтись, разыграться. Розвернулося весілля. 2) Распространяться, распространиться. Розвернулось би на ввесь світ.
Розмаювати, -юю, -єш, сов. в. розмаяти, -маю, -єш, гл. Развѣвать, развѣять. Повій, вітре, вгору, повій по розгону, розмай русу косу по червонім поясу, розмай по волосині, як жито по колосині. А я тую хмару рукавом розмаю.
Цупити, -плю, -пиш, гл. Тянуть, тащить. Цупить із печі горшки, аж крекче. Навіщо ти москаля так щиро цупиш на мотузці? Наліг (вітер) ма козака, одежу з його цупить.
Шкафа, -фи, шкахва, -ви, ж. = скахва. Части: деревянная ручка — колодка, ножъ — шнафа, ножъ къ ручкѣ прикрѣпленъ двумя вушками. Вушка наз. въ Галиціи также антабками.
