Вінчати, -ча́ю, -єш, гл. Вѣнчать; увѣнчивать. Ісаія ликуй! Вранці Ярему вінчали. Вінцем благим вінчаєм літо. Кінець діло вінчає.
Заку́рювати, -рюю, -єш, сов. в. закури́ти, -рю́, -риш, гл. 1) Задымливать, задымить. Затопила, закурила сирими дровами. 2) Закуривать, закурить. Люльки з пожару закурили. 3) Заканчивать, закоптить. 4) Запыливать, запылить что. 5) Только сов. в. Быстро побѣжать, быстро поѣхать. Закурив з Кам'янця вже парафіяльним попом. 6) Начинать, начать курить водку, закурить. Отсюда закури́ти — запить, загулять. Продав усю худобу, та як закурив!
Заниз́увати, -вую, -єш, гл. Вышивать зани́зування. (Cм.)́
Злобний, -а, -е. = злобливий. Помилуй, пані благородна! не дай загинуть головам, будь милостива, будь не злобна.
Лейстро́ви́й, -а́, -е́ Реестровый. Тоді сироту Степана, козака лейстрового, отамана молодого, турки-яничари ловили. Тільки обізвався писарь військовий, козак лейстровий. .
Овсім нар. = овсі. Борщ не кислий овсім.
Посмолити, -лю́, -лиш, гл. Осмолить.
Солоний, -а, -е. Соленый. Сахару хоч повен віз, а віз усе солоний.
Хмарник, -ка, м. Колдунъ, управляющій тучами.
Швабка, -ки, ж. Нѣмка.