Відбивати, -ва́ю, -єш, сов. в. відбити, -діб'ю, -б'єш, гл. 1) Отбивать, отбить. Відбив носок од кухля. Став двері одбивати. 2) Отбивать, отбить, отталкивать, оттолкнуть; отражать, отразить. Одбиває од берега щука риба ряску. Козак нагайкою стріли відбиває. 3) Отражать, отразить (свѣтъ, звукъ). Поверхи дзеркала і води відбивають од себе соняшний світ. 4) Отбивать, отбить у кого-либо что или кого-либо. Він дівчину відіб'є.
До́ньчин, -на, -не. Принадлежащій дочери.
Загорти́на, -ни, ж. Верхнее женское платье.
Зопсуватися, -сую́ся, -єшся, гл. = зіпсуватися.
Мо́мот, -та, м. 1) Заика. 2) Бормотунъ.
Нами́мрити, -рю, -риш, гл. Наговорить невнятно.
Повірник, -ка, м. Довѣренное лицо, повѣренный.
Поперемагати, -гаю, -єш, гл. То-же, что и перемогти, но многихъ.
Розсуватися, -ва́юся, -єшся, сов. в. розсунутися, -нуся, -нешся, гл. Разсовываться, разсунуться, раздвигаться, раздвинуться.
Тасю-тасю! меж. = тась-тась. Тасю-тасю, качуре, додому! продам тебе жидові рудому.
