Брикати(-ся), -каю(-ся), -єш(-ся), гл. 1) Лягаться. Знай, кобило, де брикати. І все кобилок поганяє, що оглобельна аж брикає. Старій кобилі не брикаться, сивій бабі не цілуваться. 2) Артачиться; капризничать, зазнаваться. Пархоме! в щасті не брикай: як більш нема, то й так нехай.
Ворушня, -ні, ж. Суматоха, волненіе (толпы).
Гірошник, -ка, м. Раст. Spiraea Ulmaria L.
Жаро́та, -ти, ж. Жара, зной. Вдень жарота припікала. Спасівська жарота.
Жерце́м нар. Алчно. Ненавидять, гонять, б'ють, жерцем пожирають.
Затону́ти, -ну́, -неш, гл. Утонуть. Мостовиночка поломилася, вірний дружок затонув.
Опруг, -га, м.
1) Кругъ.
2) = упруг. З ранку до снідання опруг, до обід другий, до полудня третій, до вечора — четвертий.
Свашчак, -ка, м. Въ свадебномъ обрядѣ: то-же, что и дружко?
Тамбурковий, -а, -е. Шитый на тамбурну. Тамбуркова робота.
Тугісінький, -а, -е. Ласкательно и преимущ. о малыхъ предметахъ: совсѣмъ тугой.
