мучник
Мучни́к, -ка́, м. 1) Желобокъ, проводящій муку изъ подъ жернова. 2) Ящикъ, въ который падаетъ мука изъ подъ камня.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 457.
Том 2, ст. 457.