Водитися, -жуся, -дишся, гл. 1) Имѣть дѣло, быть въ сношеніяхъ, вести компанію. З тобою ходити, як з туром водитись. Мій батько так казав: з панами добре жить, водиться з ними хай тобі Господь поможе; із ними можна їсти й пить, а цілувать їх — крий нас Боже! Оддалив людей од з ким я жив, водився хлібом. Вони живуть по писанню: не водються з жінками. 2) Жить, плодиться, размножаться (о животныхъ и растеніяхъ). Щоб водились свині, украдь у степу борону і положи на хлів, то так і сипнуть поросята.
Дотрима́ти Cм. дотримувати.
Запу́кати, -каю, -єш, гл. Застучать.
Затруси́ти Cм. затрушувати.
Здорове́зний и здорове́нний, -а, -е. Ув. отъ здоро́вий.
Новомлинка, -ки, ж. Родъ водки.
Оврах, -ха́, м. Сусликъ. У меншого (брата) або градом виб'є (хліб), або оврах понівечить. Ум. овражок, оврашо́к.
Переполювати 2, -люю, -єш, гл. Окончить періодъ случки. Корова вже переполювала.
Писарювати, -рюю, -єш, гл. Быть писаремъ.
Попускатися, -каюся, -єшся, сов. в. попуститися, -щуся, -стишся, гл. Допускать, допустить себя до чего. Як свиня вкусить, або жінка попоб'є, то на страшний суд не встанеш, щоб ти не попускався.