Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

непорушний

Непорушний, -а, -е. Неподвижный, недвижимый. Скелі стояли непорушні над водою. Левиц. І. 96.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 555.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "НЕПОРУШНИЙ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "НЕПОРУШНИЙ"
Бичий, -а, -е. Бычій. Вас. 163.
Відсилити, -лю, -лиш, гл. Отвязать. Галиц. Відсилив штирі воли та й повів додому.
Джиджули́тися, -лю́ся, -ли́шся, гл. = Джиджуритися. Ном. № 11177.
Знавати гл. Знавать, знать. У титаря, коли знавав. То козаки теє зачували, усі замовчали, бо в гріхав себе не знавали. Макс. (1834), 15.
Малолю́дний, -а, -е. Малолюдный. К. Гр. Кв.
Мелю́с, -са, м. Искаженіе собственнаго имени: Міусъ — рѣка и прилегающее къ ней урочище. Въ думѣ: І до байраків, до мелюсів добігали, і тернові віття, верхи стинали... Далі з байраків, із мелюсів вибігали. АД. І. 108. Въ другихъ варіантахъ: міюс или міус. Стали вони до Міуса, до байрака добігати и т. д. Потебня. III. 122.
Муркотій, -тія́, м. Ворчунъ. Желех.
Смичка, -ки, ж. 1) Деревянный крюкъ, которымъ дергаютъ сѣно изъ стога; Новомоск. у. 2) Раст. Carex, осока. Вх. Лем. 467.
Череватіти, -тію, -єш, гл. 1) Пріобрѣтать большой животъ, дѣлаться брюхатымъ. 2) Беременѣть, брюхатѣть.
Шигирявий, -а, -е. Картавый. Вони собі невеликії, шигирявії, недорікії. Рк. Макс.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова НЕПОРУШНИЙ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.