Відхожа, -жої, ж. Музыка, которой сопровождается отправленіе жениха и невѣсты въ церковь къ вѣнцу. Музики грають відхожої.
Зарі́чний, -а, -е. Зарѣчный.
Земля́цтво, -ва, с. соб. Земляки.
Обгинати, -на́ю, -єш, сов. в. обігнути, -ну, обігнеш, гл. Огибать, обогнуть.
Побосіти, -сіємо, -єте, гл. Остаться безъ обуви (о многихъ). Побосіли у нас усі, — треба чоботи справляти.
Пускати, -ка́ю, -єш, сов. в. пустити, -пущу, -стиш, гл. Пускать, пустить, выпустить. Як візьмеш ти за рученьку, — не мусиш пустити. Давали, та з рук не пускали. Пустимо стрілку, як грім по небу.
2) Отпускать, отпустить; позволить. Ой чом не прийшов?... чи мати не пускала?
3) Впускать, впустить. Не пускають в хату ночувати.
4) Испускать, испустить. Вода, нагріваючись, пускає од себе пару. Зомлів, і слину вже з переляку пускає.
5) Вскрываться, вскрыться (о рѣкѣ). На провесні от-от річка Горинь пустить.
6) — на пожар. Сжигать, сжечь. Семиград султанський хочуть пустити на пожар і спліндрувати.
7) пускати бісики. Кокетничать, завлекать. Княгині нічого вже було до Четвертинського бісики пускать.
8) — тумана. Дурачить, обманывать.
9) — славу. Распространять молву, распускать дурные слухи.
Розсудець, -дця, м. Разлучающій, ссорящій сплетнями? Cм. розсудити 3. Бог дасть судця, а чорт розсудця.
Слід I, -ду, м.
1) Слѣдъ. В чоботях ходить, а босиї сліди робить. у сліди кому уступати. Ходить по слѣдамъ кого, поступать по чьему примѣру, подражать.
2) Знакъ, признакъ. І сліду не осталось. Ум. слідо́к, слідо́чок, слі́донько.
Торконутися, -ну́ся, -не́шся, гл. = торкнутися. Торконись до мене руками й головою.
Штиль м.
1) лю. Манеръ, образецъ. Cм. шталт. А там ізнов починають забудинки і всі на другий штиль.
2) ля. Деревянный роженъ для носки соломы. Штилі, що солому носять, як молотять. Кладе копицями, а виносить штилями.
