Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

попліч

Попліч нар. Рядомъ, плечо съ плечемъ. Будем... попліч його дванадцять парсон сажати. АД. II. 121. Попліч сиділа коло його стара бабуся. МВ. (О. 1862. І. 91).
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 332.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОПЛІЧ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОПЛІЧ"
Викрутаси, -сів, м. 1) Извороты, трудныя «па» (въ танцахъ). Виробляв такі викрутаси, що ніхто б і не подумав, що сього козака бито недавно киями. К. ЧР. 286. 2) Увертки.
Грудома́ха, -хи, ж. Большой комокъ, большой кусокъ какой либо массы плотной. Грудками в воду і почали жбурляти; Юда як не вхопить грудомаху, як не бухне. Гн. І. 120.
Же́врітися, -ріюся, -єшся, гл. = жевріти.
Кожушище, -ща, с. ув. отъ кожух.
Полягтися, -жуся, -жешся, гл. = полягти. Кінь біжить — земля движить, трава поляглася, любив же я дівчиноньку, та вже віддалася. Чуб. V. 261.
Рюм, -му, м. Плачъ.
Селючка, -ки, ж. Жительница села, деревенщина. МВ. І. 25.
Сполох, -ху, м. Испугъ.
Трястя, -ті, ж. = трясця. Котл. Ен. ІІІ. 13. Мене трястя схопила та трясе так, що мені гості не в думці. Левиц. І. 420.
Харкотиння, -ня, с. Мокрота, грудная флегма. Драг. 1. Канев. у. Камен. у.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ПОПЛІЧ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.