Вибавити, -ся. Cм. вибавляти, -ся.
Виголювати, -люю, -єш, сов. в. виголити, -лю, -лиш, гл. Обривать, обрить, выбривать, выбрить. Виголили йому лоб.
Змолотися, змелюся, -лешся, гл. Смолоться. Без мене і хліб не змелеться.
Кращішати, -шаю, -єш, гл. = кращати.
Порозгризати, -за́ю, -єш, гл. Разгрызть (во множествѣ).
Роспалювати, -люю, -єш, сов. в. роспали́ти, -лю, -лиш, гл.
1) Разжигать, разжечь. Роспалити люльку. Своє серце распаливши.... Мене розбой распалив: хоть би батька, то б убив.
2) Растопить (печь), развести (огонь). Вона в печі роспалила. Наймит роспалив багаття.
Сиротина, -ни, об. Сирота. Нема впину вдовиному сину, що звів з ума дівку сиротину. Ум. сиротинка.
Тонити, -ню, -ниш, гл. Дѣлать тонкимъ, тонко рѣзать. Не тони, не мали: на цілий бохонець завали, бо ти видиш мою нужду, що я ззім.
Улупити, -плю, -пиш, гл.
1) Отколоть. отковырнуть, отлупить. Мій кінь сивенький на камінь не ступить, каменя не влупить. Серця б улупила та матінку купила.
2) Ударить А він його здоровенною булавою як улупить, то так і вжене в землю. Ще будем по закону судити, що тобі в спину влупити. А як влупить чортяку грім, заб'є його.
3) Побѣжать быстро. Як повернеться назад та як улупе до ями.
Унучечка, -ки, ж. Ум. отъ унука.
