Доса́дно нар. Непріятно. Ум. досадне́нько. Шо в черницях добре жити, легче ділечко робити, тілько, ненько, досадненько, шо в черні ходити.
Заслу́хатися Cм. заслухуватися.
Зучати, -ча́ю, -єш, сов. в. зучи́ти, -чу́, -чи́ш, гл. Пріучать, пріучить. Зучай дитину чистенько коло себе ходити. Ви його не зучайте курити.
Нахвасувати, -су́ю, -єш, гл. О колесѣ: обтянуть ободомъ.
Отак нар. = Оттак. Отак по козацьки: нема хліба, їсти пляцки.
Перепелиха, -хи, ж. Самка перепела. Плакала стара баба Грициха, мов перепелиха.
Повістити, -щу, -стиш, гл.
1) Разсказать. Де котрий пожартує, инший стам та свій смуток — жаль повістить.
2) Извѣстить. Пішли люде у слободу повісти́ти.
Покидати 2, -даю, -єш, гл. Бросить, оставить (во множествѣ). Нащо ж ти діточки покидала? В руйновищі, що люде по'дбігали, покидали мов кучуруги цегли. чуби покидати. Первоначально: остричься (о многихъ), а затѣмъ: быть взятымъ въ солдаты, такъ какъ при томъ взятыхъ стригутъ.
Робота, -ти, ж. 1) Работа, трудъ, дѣло, занятіе. Яка плата, така й робота. Субота не робота — помий, помаж та й спати ляж. Цілісінький день у роботі. 2) Издѣліе, произведете, работа. По роботі пізнати майстра. 3) соб. Работники. Одчиняй, пане, ворота, їде твоя робота. Ум. робітка, робітонька, робіточка.
Тверезісічкий, -а, -е. = тверезісінький.