Бояринування, -ня, с. Шаферство.
Воно, його, мѣст.
1) Оно. Послухає моря, що воно говорить. Употребляется для обозначенія неизвѣстнаго лица. Хто ж се в мене їх (коноплі) підчистив? Воно й бере, та не заразом, а потрошку.... Коли б мені його піймать та провчить, — воно б тоді одсахнулося. Въ ласкательномъ смыслѣ о лицахъ обоего пола: Гомонить він (чоловік, побравшись) до мене, а я усе мовчу Воно поміж народом пленталось, та й бачило доволі, дак і говорить до мене, а я усе соромляюсь. Въ смыслѣ нѣсколько презрительномъ: Та де ж таки йому за писаря ставати? Воно ще таке молоде та дурне.
2) Оно; это. Воно, бачте, жаліє мене мати. Воно хотять зо мною он що зробити. Як би з ким сісти хліба ззісти, промовить слово, — то воно б хоч і як небудь на сім світі, а все б таки якось жилось. Роспитались — аж воно так як раз, що він їх зять.
Осенник, -ка, м. Растеніе Colchicum autumnale. L.
Пологий, -а, -е. Отлогій, покатый. Полога гора. Пологі зелені луки.
Скацірувати, -ру́ю, -єш, гл. Избить.
Собакарь, -ря, м. Псарь. Що тих собакарів, хто його зна, скільки було.
Топільник, -ка, м. Истопникъ.
Узброюватися, -роююся, -єшся, сов. в. узброітися, -роюся, -їшся, гл. Вооружаться, вооружиться.
Усипати II, -паю, -єш, гл. Спать, засыпать. Мати сина колихала, дні і ночі не всипала.
Ширяти, -ряю, -єш, гл.
1) Парить, рѣять. Орлом сизокрилим літає, ширяє, аж небо блакитне широкими б'є.
2) Тыкать, пырять. А він ширяє ціпком по дверіх, — сліпий, бач, то й пробує поперед себе.
