Абомо́вня, -ні, ж. Отголосокъ, эхо. Ударить плова з громами, від яких росходиться по всіх горах абомовня — відгомін.
Вечеріти, -ріє, гл. безл. Вечерѣть. Бігай, коню, бігай, коню, бо вже вечеріє. вечір вечеріє. Начинается вечеръ. А вже вечір вечеріє, вже сонечко зайшло.
Димі́ти, -млю́, -ми́ш, гл. Дымить, испускать дымъ.
Дова́рювати, -рюю, -єш, сов. в. довари́ти, -рю́, -риш, гл. 1) Доваривать, доварить. Доварити борщ треба, а то сирий. 2) Придѣлывать, придѣлать (о кузнечной работѣ). Адже ви знаєте Олексія?» — Якого не? — «Коваля.... що доварив вам кочергу, а оце недавно чаплію зробив.
Карбованець, -нця, м. Рубль — первоначально серебряный, затѣмъ всякій. Далебі дав би карбованця, як би не пропив учора. Ум. карбованчик. Ми щоразу де карбованчика заробимо або позичимо, то й обішлемо. Пехай протрусить батькови карбованчики.
Поплести, -ту, -теш, гл. Связать, выплесть, сплесть, заплесть (во множествѣ). Поплету сітки на твої дітки. Вінки поплете. Мене дядина в дрібушки поплете.
Попок, -пка, м.
1) Ум. отъ піп.
2) = жидок 2.
3) = попичка.
Прозьба, -би, ж. Просьба. Як не даси з прозьби, то даси з принуки, а чого прозьба не докаже, то докажуть буки. Ум. про́зьбонька.
Спінь, -ня, м. Острый конецъ веретена какъ обыкновеннаго, такъ и входящаго въ составъ сложныхъ снарядовъ, напр. гонч. круга.
Шкаметник, -ка, м. Крадущій куски необработаннаго сукна (Cм. шкаметка); вообще воръ.