Духопе́лити, -лю, -лиш, гл. Бить, дубасить.
Зджо́лґати, -ґаю, -єш, гл. Щелкать, давать щелчки.
Знатуритися, -рюся, -ришся, гл. Снаровиться. Знатуривсь кінь.
Ковизка, -ки, ж.
1) Ум. отъ ковиза.
2) Палка съ загнутымъ концемъ, разновидность кийка. От ідуть льодом, а дід ходе з ковизкою... Як учеше (по льоду) ковизкою, так селезень і вкипів. Въ игрѣ въ свинку ею гоняютъ свинку.
Копичастий, -а, -е. . копичасті уставки Уставки съ особаго рода вышивкой.
Крівлявий, -а, -е. = крів'яний.
Метуши́тися, -шу́ся, -ши́шся, гл. Суетиться. Як ні лає, як ні кричить на неї пані, — бабуся не лякається, не метушиться: іде тихо, говорить спокійно, дивиться ясно своїми очима ясними.
Ситий, -а, -е. Сытый. Увесь вік ходив ситий і вкритий.
2) Жирный. Ситий борщ.
3) О землѣ: жирный, тучный. Де з ситої землі хліб.
4) О хвойныхъ деревьяхъ: смолистый. Сита соснина.
5) О людяхъ, животныхъ: жирный, толстый, тучный, упитанный, откормленный. Ситий баран пасеться. Ум. ситенький, ситесенький. Та й закусить ситеньким.
Утрапен, утрапний, -а, -е. ? Бог хоч не втрапен, так улучен.
Цвітень, -тня, м. = квітень.