Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Глухий, -а, -е. 1) Глухой. Глухому пісню співати. Ном. № 4679. Глухий як тетерук. Ном. № 8556. 2) Беззвучный, мертвый. В глухій домовині усміхнуся. Шевч. 269. 3) Пустой, запустѣлый, глухой. Глухий край. Куток зовсім глухий. О. 1862. IX. 65. 4) глухий кінець (у воротях). Тотъ конецъ воротъ, гдѣ ихъ пята. В глухім кінці під ворітьми. АД. II. 9. 5) глухий дуб. Дубъ, на которомъ листва держится цѣлую зиму. Борз. у. Прил. у. 6) глуха кропива. Раст. a) Lamium maculatum L. ЗЮЗО. I. 126; б) Leonurus Cardiaca L. ЗЮЗО. І. 126. Ум. глухенький, глухесенький.
Заги́б, -бу, м. Погибель. Вх. Зн. 18.
Зелемизелоня, -ні, ж. = земизеленя. Вх. Пч. І. 9.
Зімни́чуватий, -а, -е. Созрѣвающій поздней осенью.
Квікало, -ла, с. Визжащее существо.
Кландати, -даю, -єш, гл. Упрашивать. Вхопив гроші у його з рук та й заховав. Давай вони його кландать, щоб оддав. Новомоск. у.
Надплива́ти, -ва́ю, -єш, сов. в. надпливти́ и надплисти́, -ву́, -ве́ш, гл. Подплывать, подплыть.
Окидь, -ді, ж. Легкій весенній снѣгъ (послѣ того, какъ зимній уже растаялъ). Міусск. окр.  
Підлеститися Cм. підлещуватися.
Ченчик, -ка, м. Ум. отъ чернець.