Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Відгороджуватися, -джуюся, -єшся, сов. в. відгородитися, -джуся, -дишся, гл. Отгораживаться, отгородиться.
Допіра́ти, -ра́ю, -єш, сов. в. допра́ти, -перу́, -ре́ш, гл. Достирывать, достирать бѣлье. Поможіть мені сорочок допрати. Славяносерб. у.
Навга́дь нар. Наугадъ, наобумъ. Загубив мірку клятий жид та так навгадь і зробив, через те й малі двері. Камен. у.
Об пред. Если стоящее предъ об слово оканчивается гласной (особенно: а, о, у), то о часто выпадаетъ. ЗЮЗО. II. 128. Ударив рукою 'б лавку. 1) Съ винит. падежемъ: при обозначенія предмета, на который направлено дѣйствіе: о, объ. Ой піду я утоплюся, чи об камінь розіб'юся. Чуб. V. 229. 2) Съ мѣстнымъ или дательнымъ падеж. а) при обозначеніи времени дѣйствія: на, объ, въ, около. Об Різдві. ЗОЮР. І. 26. Крий, Боже, народу якого там зібралось! Як об Іллі в Ромні. Греб. 372. Об Миколі продасть кобилу. О. 1862. IX. 7. Вітерець схопивсь об обідній порі. О. 1862. IX. 60. Жду, не діждусь, як об весні ластівки. Г. Барв. 119. б) при обозначеніи количества, мѣры и принадлежности опредѣляемаго предмета: о, об. Летів птах об восьми ногах. Ном. стр. 295, № 147. Купи черевички малі невеличкі й об нозі. Грин. III. 172.
Оброблятися, -ля́юся, -єшся, сов. в. обробитися, -блюся, -бишся, гл. 1) Оканчивать, окончить работы, покончить съ работами. Помолилась, що в полі обробилась. Чуб. III. 234.
Повипікати, -ка́ю, -єш, гл. 1) Выпечь (во множествѣ). 2) Выжечь (во множествѣ). Повипікала йому очі. Коню очі повипікав. Драг. 303.
Полягтися, -жуся, -жешся, гл. = полягти. Кінь біжить — земля движить, трава поляглася, любив же я дівчиноньку, та вже віддалася. Чуб. V. 261.
Пук, -ка, м. 1) Пукъ. Пов'яже солому у пуки та й везе до міста продавати жидам. Камен. у. 2) Раст. Selinum carvifolia. Шух. І. 22.
Сипучка, -ки, ж. Погода зимняя, когда вѣтеръ мететъ снѣгъ. Судж. у.
Челядь, -ди и -ді, ж. 1) Молодежь, молодые люди и дѣвушки. Рудч. Чп. 256. А Наталя за всю челядь славилась красою. Мкр. Н. 4. ходити між челядь. Бывать въ собранія молодежи. Мил. 171. На свадьбѣ челядь — это участники свадьбы изъ молодежи. Брязнули ложечками ще й тарілочками: Марусина челядь сідає вечерять. МУЕ. І. 135. (Полт.). 2) Женщины (дѣвушки и замужнія). Шух. І. 31. Въ томъ-же значеніи употребляется: біла челядь. Коли турки воювали, білу челядь забірали. АД. І. 86. Ні в чім буде між білу челядь піти погуляти. АД. І. 109. 3) Слуги, прислуга, домочадцы. Раз поїхав той князь на полювання, да й одбивсь у пущі од своєї челяди. К. Оп. 7. Попівський хліб роспірає челяді бік. Ном. № 10337. Дворова челядь. Стор. Ум. челя́дка, челя́донька, челядочка. А за сим словом бувай же здорова, не сама собою, з отцем і маткою, із своєю челядкою. Чуб. III. 299. Усю челядоньку порозбужала. Мет. 242. Була челядонька, та вся заміж вийшла. Грин. III. 174.