Говорити, -рю, -риш, гл. 1) Говорить. Говорив би, та рот замазаний, — нельзя ничего говорить. Говорить богато, та все чорт зна що. Говорить — як у рот кладе — такъ понятно. Говорить — як з письма бере, — такъ умно и складно. Говорить — як неживий, як спить, як три дні хліба не їв, — такъ вяло. Говорить, як з бочки, — грубымъ басомъ. 2) Разговаривать. Та про волю нишком в полі з вітрами говорять. Чом до мене не говориш, моє миле серце?
Голубок, -бка, м.
1) Ум. отъ голуб.
2) = голубець 3.
Ді́тчий, -а, -е = Дитячий. А як я се ба й оженив, та став сі журити: треба лижки, треба миски, дітчеї колиски.
Заво́рити, -рю, -риш, гл. Загородить. Cм. вір'я.
За́руб, -ба, м. = зарубка.
Мерзене́нький, -а, -е. Плохой, гадкій. Мерзененька дорога.
Накопіюва́ти, -пію́ю, -єш, гл. Насобирать, накопить. Накопіювали грошей багато.
Порохнина, -ни, ж. = порохонь.
Стісняти, -няю, -єш, сов. в. стісни́ти, -ню́, -ни́ш, гл. Складывать, сложить очень тѣсно что либо, напр. доски, бревна, снопы.
Туболка, -ки, ж. Туземка.