Верства, -ви, ж.
1) Верста. Прибігають до царевого дому.... верстов за п'ять. У доброго коня не довгі верстви.
2) Верстовой столбъ. З Береслава до Перекопу все мальовані верстви. Понаставляли тут верстів що й розминуться трудно.
3) Слой земли, сноповъ; рядъ вѣтвей на деревѣ, находящихся на одной высотѣ. Треба ще положити одну верству, а тоді вже вершити стіг.
4) Слой, классъ, кругъ (общества). Це люде однієї верстви з вами.
5) Возрастъ. Цей дід однієї зо мною верстви. І з менчої верстви вчаться всі.
Заде́ржувати, -жую, -єш, сов. в. заде́ржати, -жу, -жиш, гл. 1) Задерживать, задержать. 2) Удерживать, удержать. Не то господарь, що збереть господарство, — то, що готове задержить.
Заме́рзлий, -а, -е. Замерзшій, мерзлый. Знайшли у снігу замерзлого. На замерзлу землю як упаде сніг хочень і великий, то хлібові теє не шкодить.
Зчисток, -тка, м. Послѣдъ у родившей коровы. Як корова отелиться, озьми зчисток, закопай.
Лису́ха, -хи, ж. пт. = лисак 4.
Надду́ристий, -а, -е. Вспыльчивый, горячій (о человѣкѣ).
Нао́сліп нар. Слѣпо, не глядя.
Підзорний, -а, -е. Подозрительный.
Уразливість, -вости, ж.
1) Чувствительность къ боли.
2) Обидчивость.
Хворий, -а, -е. Больной. Не вставай: ти хвора. Хворий лежить, та без пом'яти хліб їсть.