Гони́тися, -ню́ся, -нишся, гл. 1) = Гнатися 1 и 2. Шось за парень за волом гонився. 2) — з ким. Гнать что. Паші нема, — уже він гонився з телятами на городи. 3) Имѣть случку. 4) — з ро́зумом. Размышлять, раздумывать. Він ся з розумом гонит що́ робити.
Гри́жа, -жі, ж. Печаль, огорченіе, терзаніе. Доков я ся не оженив, не мав же я грижі. Ой має він на сердечку та й велику грижу.
Залину́ти, -ну́, -неш, гл. Залетѣть.
Зато́н, -ну, м. Разливъ, вода затопившая землю. І хоч затони вод усю країну піймуть, не дійдуть до його, стоятиме на суші. Настала ж провесень і воду скрізь пустило... По-над затонами зібралося село. Ховавсь по пущах, нетрях і затонах.
Обдальний, -а, -е. Болѣе далекій, нѣсколько дальше находящійся. Од ближніх сусід і обдальних.
Обідати, -даю, -єш, гл. Обѣдать. Чи обідала, чи не обідала, аби рід одвідала.
Підриватися, -ва́юся, -єшся, сов. в. підірва́тися, -рву́ся, -рве́шся, гл. Подрываться, подорваться. Шо ти, дурний, тягаєшся з такою камінюкою? Ше підорвешся.
Підтрухнути 2, -ну, -неш, гл. Подгнить (о деревъ).
Річка, -ки, ж. Рѣка, рѣчка. Ворскла річка невеличка, береги ламає. Ум. річенька, річечка.
Цілувати, -лую, -єш, гл. Цѣловать. Не цілуй, не милуй, коли хисту нема.
