Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

бубоніти

Бубоніти, -ню́, -ни́ш, гл. Говорить невнятно, бормотать; лепетать. Тихо бубонів святу молитву. Левиц. І. 127. Дітвора бубонить, регочеться. МВ. І. 9.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 104.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "БУБОНІТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "БУБОНІТИ"
Важки, -ків, мн. Вѣсы небольшіе. Угор.
Ґерґа́вка, -ки, ж. Горло. Желех.
Допо́рати 1, -раю, -єш, сов. в. доперти, -пру, -реш, гл. Дотаскивать, дотащить. Пшона мішок.... коли б хто поміг доперти до хутора. К. ЧР. 356.
Заглоби́ти, -блю, -биш, гл. = заплішити. Вх. Лем. 415.
Ковнір, -ра, м. = ковмір. Козак звик червону стрічку в ковнірі носити. K. ЧР. 327. Ум. ковніре́ць. А в нашого Василя... вишиваний ковнірець. Чуб. V. 1115.
Лю́тити, -чу, -тиш, гл. Сердить, раздражать. Желех.
Пахущик, -ка, м. Родъ растенія. Ще рожа не процвітає, пахущик ся не розвиває. Гол. IV. 286.
Поперепиняти, -няю, -єш, гл. То-же, что и перепинити, но во множествѣ.
Різничий, -а, -е. = різницький. Різничий обух. Г. Барв. 27.
Химородний, -а, -е. 1) Капризный, своенравный. 2) Посредствомъ колдовства добытый. Воску з під цих бджіл не годиться давати ни церкву, бо він не чистий, химородний. Грин. II. 322.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова БУБОНІТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.