Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

бубоніти

Бубоніти, -ню́, -ни́ш, гл. Говорить невнятно, бормотать; лепетать. Тихо бубонів святу молитву. Левиц. І. 127. Дітвора бубонить, регочеться. МВ. І. 9.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 104.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "БУБОНІТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "БУБОНІТИ"
Білість, -лости, ж. Бѣлизна. Желех.
Зав'я́знути и зав'я́зти, -зну, -неш, гл. Завязнуть. Пішла вона (овечка) собі пастись, та й зав'язла у хмелі. Рудч. Ск. І. 40.
Колядниця, -ці, ж. Поющая колядки.
Мрі́йниця, -ці, ж. Мечтательница. Желех.
Осмеркнути, -ну, -неш, гл. 1) Находиться во время сумерекъ. Як мені не плакати? Осмеркла у батенька, а освіла у свекорка. Н. п. 2) безл. Смеркнуться. Не вгадала я, як і осмеркло. О. 1862. VII. 37. Ще не пізно й було, тільки що осмеркло. Пирят. у.
Розм'єскати, -каю, -єш, гл. Раздавить, размозжить. Вх. Зн. 60.
Свіжина, -ни, ж. 1) Свѣжіе припасы, свѣжее. 2) Свѣжее свиное мясо. Угор.
Хабуззя, -зя, с. соб. = хабуз. Дивитсі на хату, а на ній кропива та й хабузє росте. Гн. II. 69.
Шельмованець, -нця, м. 1) Клейменый черезъ палача (обрѣзываніе ушей). 2) Клейменый каторжникъ.
Шишлак, -ка, м. 1) Шишка (на тѣлѣ)? На шиї у волів шишлаки отакі як картоплини. Волч. у. 2) Барашковая шапка. Вх. Зн. 82.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова БУБОНІТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.