Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Віджалувати, -лую, -єш, гл. Не пожалѣть дать. Родителів має (черниця) заможних, то нехай родитель оджалують їй дещо на прожиття, бо вселилася вона у їх в такім убожестві, що й не сказати. МВ. ІІ. 164. Віджалуйте гроші на таке діло.
Дого́дний, -а, -е. = Догідний.
Збідні́ти, -ні́ю, -єш, гл. Обѣднѣть. А син з невісткою так з того часу збідніли, що й хата рака стала. Г. Барв. 371. Збідніли люде. Камен. у.
Лю́зний, -а, -е. Свободный, вольный.
Мости́нці, -ців, м. мн. Доски, положенныя на лодкахъ для составленія парома. Сим. 99.
Попручатися, -ча́юся, -єшся, гл. Побарахтаться. Попручався, поки й вирвався.
Пороскурювати, -рюю, -єш, гл. Раскурить (во множествѣ). Пахучії ладани пороскурювані. Грин. III. 142.
Поспонувати, -ную, -єш, гл. Ругать, поносить. Вх. Зн. 54.
Прихання, -ня, с. Фырканіе. К. (Желех).
Хлопко, -ка, м. Мальчикъ, юноша. Десь узявся хлопко, а хлопко маленький, під ним кониченько, коник вороненький. Чуб. V. 1071. Ой запрягай, хлопку, коня вороного, да поїдем вінчаться до попа чужого. Чуб. V. 283.