Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Гу́стість, -тости, ж. Густота. Желех.
Гу́шматок, -тка, м. Освобожденныя отъ кострики волокна конопли. Шух. I. 147.
Згодли́вий, -а, -е. = згідливий.
Покля нар. = покіль. Тя, любку, не забуду, покля буду жити. Гол. III. 429.
Полк, -ку, м. 1) Полкъ. 2) Въ старой Украйнѣ XVII — XVIII в.: часть украинской земли, провинція, заключавшая въ себѣ города, мѣстечки, села, носившая названіе по главному городу, гдѣ было правленіе полка, и раздѣленная на сотні. Осягли й позаймали козаки всі землі на Вкраїні під полки, а в полках під сотні, а в сотнях під свої хуторі, двори, пастовники чи левади. К. Хм. 127.
Поляна, -ни, ж. = полявина. Зміев. у. Од сих печер полою розляглась чимала поляна, оточена лісом і густою зарослею чагарника. Стор. МПр. 128. Вийшов на чистий пляць, на поляну, сів на оддишку. Чуб. II. 594. Ум. поля́нка, поляночка. Чуб. V. 477.
Припек, -ка, м. = припічок. Н. Вол. у.
Притомен, -мна, -не = притомний. Сам був притомен, як принесли до Шрама козаки сина, сім раз наскрізь пробитого кулями. К. ЧР. 105.
Розрівняти, -няю, -єш, гл. Выровнять, сравнять.
Ропляний, -а́, -е́ Смоченный разсоломъ.