Глушко, -ка, м. Глухой человѣкъ.
Злість, зло́сти, ж.
1) Злость. І од злости зубами скрегоче. Зо злості болять кості. На злість моїй жінці нехай мене б'ють.
2) Зло. — учинити. Сдѣлать зло. Ой ви, чумаченьки, ой ви, молоденькі, не вчиніте злости: поховайте моє тіло, щоб не розніс ворон кости.
Клочаник, -ка, м. Кустарь плетельщикъ сѣтей. Такъ называются они въ Лохвицкомъ и смежныхъ уу., потому что закупаютъ на окрестныхъ ярмаркахъ клочанку.
Колокільце, -ця, с. Бубенчикъ? А-а люлечки! шовковії вірвечки, золотії бильця, срібні колокільця, мальована колисочка: засни, мала дитиночка!
Лащити, -щу, -щиш, гл. Ласкать. Лаще мати дитину:
Опух, -ху, м. Опухоль. Опух пішов за долоню, мало не до ліктика. Нехай вона вийме жало, рану залиже, опух потушить.
Пахущик, -ка, м. Родъ растенія. Ще рожа не процвітає, пахущик ся не розвиває.
Просеред, -ду, м. «Песчаная коса у берега и среди Днѣпра».
Птуц! меж. Крикъ, которымъ гонятъ телятъ.
Ридання, -ня, с. Рыданіе. У нас у хаті ридання голосне та гірке та розпачливе.
