Крайній, -я, -є. Крайній. Зачну свататися з крайньої хати.
Мітли́ця, -ці, ж. Названіе нѣсколькихъ растеній: a) Festuca pratensis. б) Dactylis glomerata L. в) Avaena puhesceus L. г) Bromus mollis L. д) Agrostis vulgaris. e) — біла. Agrostis alba. ж) Aira spica venti.
На́бір нар. Въ долгъ. Набрав набір багато, а коли то гроші платитиме.
Оврах, -ха́, м. Сусликъ. У меншого (брата) або градом виб'є (хліб), або оврах понівечить. Ум. овражок, оврашо́к.
Полоскання, -ня, с.
1) Полосканіе.
2) Плесканье въ водѣ.
Поскуплюватися, -люємося, -єтеся, гл. Столпиться. Так козацтво поскуплювалось, як бжоли до патоки.
Послужанка, -ки, ж. Служанка. Я в його послужанкою.
Потуга, -ги, ж. 1) Сила, мощь. Царство Боже прийде в потузі. Перемогла б нечисту силу ти пречистою потугою своєю. 2) Военная сила, войско. Та підтягай, малий джуро, та попруги стуга, бо буде ж нам, малий джуро, велика потуга. А я ляхів не боюся і гадки не маю, за собою великую потугу я знаю, іще й орду татарськую веду за собою. 2) потугу чути. Предчувствовать бѣду (отъ какой либо силы). Не лай мене, — каже кінь, — як мені не вбиваться (в землю), коли я потугу чую. — Яку ж ти потугу чуєш? — пита хлопець. — А таку: як насипле мати тобі борщу, то ти не їж та за вікно вилий, бо як попоїси, то більш тобі не жить. Ум. потугонька. Десь на свою головоньку потугоньку чую.
Све́кляний, -а, -е. Изъ листьевъ свеклы. Борщ свекляний.
Терти, -тру, -треш, гл. 1) Тереть, молоть. Коноплі терти. Терти табаку. 2) Тереть, потирать. Тре собі руки. 3) Утаптывать, сглаживать. Нехай мруть та дорогу труть, а ми сухарів насушим та додому рушим. дні те́рти. Прозябать. Не живе, тільки дні тре.
