Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Високодумно нар. Гордо, высокомѣрно.
Горта́нка, -ки, ж. = Горлянка 1? ЕЗ. V. 47, 57.
Досвідча́ти, -ча́ю, -єш, сов. в. досві́дчити, -чу, -чиш, гл. 1) Свидѣтельствовать, посвидѣтельствовать, засвидѣтельствовать. 2) Испытывать, испытать, узнавать, узнать по опыту. (Шевченко) добре на самім собі досвідчив усього, що сердешний люд терпів під тим ярмом. Передм. до Кобз. Шевч. 1867. 3) Доказывать, доказать.  
Жи́чити, -чу, -чиш, гл. = зичити. Тим не жичу тобі лиха, роскажи, будь ласкав, зтиха. Ном. Боярину, красний паничу, доброго здоров'я жичу. Мет. 202.
Камізелок, -лка, м. Жилетъ. Гол. Од. 15.
Панія, -нії, ж. = пані. На весілля панів, паній понаїздило. МВ. (О. 1862. III. 50). Ум. панійка. Рудч. Ск. І. 83.
Пашка, -ки, ж. Ум. отъ паха.
Поплентатися, -таюся, -єшся, гл. Потащиться. Поплентався старий до шинку. Поплентавсь на двір казать коні запрягати. Св. Л. 59.
Присвідчитися, -чуся, -чишся, гл. Убѣдиться, удостовѣриться. Присвідчилися, що земля круглобока. Ком. I. 52.
Скрива нар. Искоса. Ой на татарина скрива, як вовк, поглядає. ЗОЮР. І. 16.