навпісля

Навпісля́ нар. Впослѣдствіи; потомъ, послѣ. Навпісля чую — мій пан аж заслаб. Левиц. І. 147. Навпісля дає вона молодому два хліби. О. 1862. IV. 27.

Джерело: Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 473.

Випадкові слова

Долу́зати, -ваю, -єш, гл. Долущить (семечки). Долузати насіння. Васильк. у.

повністю...

Безконечне нар. Безконечно.

повністю...

Оно нар. Только, лишь. Чуб. II. 78. Чи всі дівки в танки йдуть? Оно нема одної Марусі молодої. Чуб. III. 36. В хаті тихо, оно діти сопуть. Драг. 63.

повністю...