Брекекекати, -каю, -єш, гл. Квакать (о лягушкахъ).
Гінець, -нця, м.
1) Гонець, курьеръ.
2) Лицо, которое обязано созвать на сходку членовъ цеха.
Горупа́, -пи́, ж. = Свиріпа.
Господе́вий, -а, -е = Госпо́дній. Кара Господева.
Затирли́кати, -рли́чу, -чеш, гл. Запиликать. Музика що затирликав, то й пролите.
Кутець, -тця́, м.
1) Пазуха въ сѣти.
2) Конусообразный глухой конецъ рыболовной сѣти ятіра.
3) Хлѣвъ. Свині... до кутця заганят. Cм. кут.
Мо́шка, -ки, ж. Мошка. Мошки, комарі, мухи... завелись з попелу. Ум. мошечка.
Промчатися, -мчуся, -мчи́шся, гл. Промчаться. Промчишься буря по над ним і прах його розвіє.
Рада, -ди, ж. 1) Совѣтъ, помощь. Одна рада хороша, а дві ліпше. Инша рада гірш як зрада. рада в раду. Посовѣтовавшись. Рада в раду, та й купили. дати раду кому, чому. Помочь кому, чему, справиться съ чѣмъ, успѣть въ чемъ, устроить что. Не дав ради дітям, не дав їм доброго вчення. Ой ґвалт, сама в хаті, не дам ради кошеняті. Що вже вони ради дадуть. Кидається і сірою собакою, і білою собакою, та ради не дасть. не дам собі ради. Не знаю, что дѣлать, теряю голову. немає ради. Ничего не подѣлаешь. Немає ради з тим. 2) Совѣтъ, совѣщаніе, собраніе, сходка. Ой там стояло мужів громада, мужів громада, велика рада. На раду тиху, на розмову коли ми зійдемося знову. Товариство кошового на раді прохало: «благослови, отамане, байдаки спускати». раду радити, радувати. Держать совѣтъ, совѣщаніе. Подобає йому в короля служити, в короля служити, раду радити, раду радити, суди судити. Чи там раду радять, як на турка стати, не чуємо на чужині. чорна рада. Общее собраніе всѣхъ козаковъ. судна рада. Собраніе козаковъ для суда вадь кѣмъ либо. гороб'яча рада. Собраніе воробьевъ 1-го сентября. 3) Порядокъ, ладъ. Нова рада, нова рада світу ся з явила: да чиста Панна сина породила да в Офлейовім місті дуже рано. Військо стояло, ради не знало, ради не знало, Івана прохало. Ум. радка, радонька, радочка, радиця. Не маєм отця, ні матки, немає кому і нам дати радки. Як ожениться, то вдвох дадуть радку землі.Радиці мі дайте.
Схотіти, схочу, -чеш, гл. Захотѣть. З мене молодої хто схоче сміється. Мене мати на забаву не пускає, як я схочу, перескочу, то й не знає.
