Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

набрівник

Набрі́вник, -ка, м. Дѣвичій головной уборъ изъ краснаго или чернаго плису или бархату, также изъ парчи, — родъ широкаго обруча, расширеннаго спереди, охватывающаго голову. Лохв. и Гадяц. у. Сл. Д. Эварн.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 465.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "НАБРІВНИК"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "НАБРІВНИК"
Відстобу́рчитиCм. Відстобу́рчувати.
Глинути, -ну, -неш, гл. Глотнуть, проглотить. (Змій) прилетить, тебе глине. Чуб. II. 173.
Зга́рний, -а, -е.. Cм. згарен.
Кручечок, -чка, м. Ум. отъ кручок.
Лоза́нки, -нок, ж. Розги. Ном. № 975.
Набре́вкатися, -каюся, -єшся, гл. Нажраться.
Наскликати, -ка́ю, -єш, гл. Созвать многихъ. Гультайства силу наскликав. К. ПС. 102.
Огуд, -ду, м. = огудиння. Соняшники, кущі, огуд всякий. Сим. 225.
Посоромити, -млю́, -ми́ш, гл. Посрамить. Народній дух з занепаду підняти, гасителів його посоромити. К. Бай. 7.
Ростурбуватися, -буюся, -єшся, гл. Встревожиться.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова НАБРІВНИК.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.