Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

набрівник

Набрі́вник, -ка, м. Дѣвичій головной уборъ изъ краснаго или чернаго плису или бархату, также изъ парчи, — родъ широкаго обруча, расширеннаго спереди, охватывающаго голову. Лохв. и Гадяц. у. Сл. Д. Эварн.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 465.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "НАБРІВНИК"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "НАБРІВНИК"
Гнилоокий, -а, -е. Съ больными, гноящимися глазами. Чуб. VII. 577.
Градобо́йний, -а, -е. (О полѣ, лугѣ). Побитый градомъ. Черниг.
Закро́влений, -а, -е. Окровавленный. Була дуже закровлена — ввесь вид у неї був у крові. Новомоск. у.
Змірок, -рка, м. Мѣрка. Змірок з чобота. Міусск. окр.
Настоящий, -а, -е. = справжній. Настояща козачка. МВ.
Освічати, -ча́ю, -єш, гл. = освічувати. Не буду, Божейку, людей освічати. МУЕ. ІІІ. 34. Сонечко ясне, красне, освічаєш гори, долини, освіти мов личко, щоби моє личко було ясне — красне, як сонечко. Чуб. І. 93.
Передтіччя, -чя, с. Мѣсто передъ токомъ.
Плазовитий, -а, -е. 1) Пресмыкающійся. 2) Плоскій. 3) Подлый.
Просуринка, -ки, ж. = просурень а, Crocus reticulatus L. ЗЮЗО. І. 120.
Своєумець, -мця, м. Все по своему дѣлающій.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова НАБРІВНИК.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.