Відважувати, -жую, -єш, сов. в. відважити, -жу, -жиш, гл. 1) Отвѣшивать, отвѣсить. Відваж соли. — бебеха. Дать тумака, отвѣсить ударь. За віщо се він мені бебеха відважив межи плечі? 2) — жизнь, життя. Рисковать, рискнуть жизнью. Оддала б тепер Леся душу, аби оборонить од смерти козака, що так щиро одважив за неї свою жизнь.
Дрочи́ти, -чу́, -чиш, гл. Дразнить, сердить, раздражать. Бога не гніви, а чорта не дрочи. Пусти мене, мати, я й не забаруся, тільки хлопців подрочу та й назад вернуся.
Міздро́, -ра, с. и міздря́, -рі, ж. Мездра.
Парахвія, -вії, ж. Приходъ церковный. Який піп, така його й парахвія.
Повиморювати, -рюю, -єш, гл. Измучить, истомить (многихъ). Повиморював нас пан добре, поки діждались грошей.
Повчок, -чка, м. Ум. отъ повк.
Показити, -кажу, -зиш, гл. Испортить. Дощ покази́ть дорогу. Чарівниця, таки показит маржину.
Приповість, -ти, ж.
1) = приповідка. Приповість в школярів: не вкрав, але достав.
2) Разсказъ. Чуючи од батька страшні приповісти про війни та походи... Од старих людей приповісти такої не чувала, щоб о Петрі бистрії ріки-озера замерзали.
3) Притча. Говорив до них приповістями.
Раляч, -ча, м. Идущій за ралом во время, работы. Умер хлопець, а вже раляч був.
Убіляти, -ля́ю, -єш, сов. в. убілити, -лю, -лиш, гл. Бѣлить, побѣлить. Ще полотна не вбілила. Біле моя, біле, тонка біла, як я тебе убілила.
