Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

мулити 1

Му́лити, -лю, -лиш, гл. 1) Жать, давить, тереть. І червоні чоботи мулять. Ном. № 1998. Чобіт мулить ногу, подушка мулить в голову. Ном. № 11310. 2) Не давать покою. Се то йому худобина мулить. Ном. № 10820.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 454.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "МУЛИТИ 1"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "МУЛИТИ 1"
Бильчак, -ка, м. Бревно изъ цѣльнаго дерева, деревянный брусъ.
Голосочок, -чка, м. Ум. отъ голос.
Ґе́рда́н, -ну, м. Шерстяная повязка въ формѣ широкой ленты, которую въ Галиціи дѣвушки носятъ на головѣ; если же она носится на шеѣ, то на ней нашиваются разноцвѣтныя бусы; подобною же повязкою украшаются и шляпы парней. Kolb. I. 38, 40, 36.
Доста́тній, -я, -є. Достаточный, зажиточный. На все достатній і на лихо не жаден. Ном. № 2013. Достатня одежа. Шевч. (О. 1861. X. 4). 2) Обильный. Достатня паша. Шух. І. 78.
Ду́сатися, -саюся, -єшся, гл. Дуться, сердиться. Ото вже та Параска: сказала їй трохи правди, — вже й дусається і не дивиться на тебе.
Залету́ха, -хи, ж. Залетная птица.
Знавідитися, -джуся, -дишся, гл. = знавісніти. От, знавідився, чи що? Н. Вол. у.
Муштро́вий, -а, -е. Имѣющій военную выправку. Загне голову, як муштровий кінь. МВ. І. 27.
Півтретя числ. Два съ половиной. Ком. І. 25.
Чалитися, -люся, -лишся, гл. Вости компанію, водиться. Хто їх зна, як вони живуть собі, ті шалопути і що вони собі роблять на бесідах. Я до них не чалюсь. Павлогр. у. Дениса хлопці побили за те, що він до них не чалиться. Сквир. у.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова МУЛИТИ 1.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.