Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

морокуватий

Моро́кува́тий, -а, -е. Затруднительный; хлопотный. Справа була не морокувата. К. ХП. 18.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 446.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "МОРОКУВАТИЙ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "МОРОКУВАТИЙ"
Авдо́тька, -ки, ж. Видъ рыбы: gobius barbatula. Шейк.
Затужа́віти, -вію, -єш, гл. = затугавіти. Затужавіла капуста. Зміев. у.
Кривулечка, -ки, ж. Ум. отъ кривуля.
Незгодина, -ни, ж. То-же, что и невзгодина (Cм.) изъ фальсифицированной думы «Битва Чигиринская». (Запор. Стар. І. 86); перепечатывая ее, Максимовичъ (1849, стр. 53) выбросилъ «в».
Переголосити, -шу, -сиш, гл. Перестать плакать (громко).
Пірвати, -рву, -веш, гл. 1) Порвать, разорвать. 2) Схватить.
Скіпання, -ня, с. Раскалываніе, разщепленіе (лучины).
Товчи, -чу, -чеш, гл. = товкти.
Ужака, -ки, м. = вужака. Ном. № 12201. ЗОЮР. II. 33.
Чухнути, -ну, -неш, гл. Попасть. Вх. Зн. 81.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова МОРОКУВАТИЙ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.