Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Бундзик, -ка, м. Ум. отъ бундз. Во 2-мъ значеніи употребляется какъ прозвище для рекрутовъ, которыхъ сильно стригли въ прежнее время. Відобрали го до бундзиків. Фр. Пр. 129.
Застрива́ти, -ва́ю, -єш, гл. Повременить, обождать немного.
Зохотитися, -чуся, -тишся, гл. Почувствовать охоту, желаніе. Харьк. у. Зохотився до школи хлопець. Черк. у.
Нявка, -ки, ж. Одинъ изъ злыхъ духовъ (по вѣрованіямъ гуцуловъ) = мавка? Шух. І. 43.
Оповістка, -ки, ж. Объявленіе, извѣщеніе; сообщеніе, извѣстіе. Ум. оповісточка. Чом же ти, мій сину, оповісточки ніякої не дав? О. 1862. VIII. 17.
Поникати II, -ка́ю, -єш, сов. в. поникнути, -ну, -неш, гл. Поникать, поникнуть, склониться. Бабуся старенька-старесенька, аж до землі поникає. МВ. (О. 1862. III. 55). Поникли голови козачі неначе стоптана трава. Шевч.
Пообстригати, -га́ю, -єш, гл. Остричь (многихъ).
Протурчати, -чу, -чиш, гл. 1) = протуркотати. 2)голову, уха. Намозолить уши, твердя постоянно одно и то-же. Ти вже мені сими молодощами й голову протурчав. Г. Барв. 497.
Скорчити, -чу, -чиш, гл. Скорчить, скривить. Так йому руку скорчило.
Спинкувати, -ку́ю, -єш, гл. Двигаться на спинѣ лежа. Та за нею спинкує. Мнж. 132.