Вибути Cм. вибувати.
Жури́тися, -рю́ся, -ришся, гл. Печалиться, грустить, сокрушаться. Не журима, дівчинонько, ще ж ти молоденька. Журилась мати, плакала дуже жінка, а нічого робити: провели свого Трохима аж у губерню. Як дівчині не журиться, — козак покидає! Жури́тися ким. Заботиться о комъ, принимать къ сердцу чью участь. Ой ти, братіку-жайворонку, не журися ти нами: годує Господь малі мої діти дрібними кришечками. Жури́тися за ким, по ко́му. Грустить, печалиться по комъ. Ти не знаєш, моя мати, за ким я журюся. Ой умру я, умру, та буду дивиться, ой чи будеш, мій миленький, по мені журиться? Ой чи журиться отець-мати по мені? Жури́тися за чим, — чим. Заботиться о чемъ, хлопотать о чемъ. Журився за м'ясом, а м'ясо само йде. Дурень нічим ся не журить: горілку п'є і люльку курить. Не журіться життям вашим.
Капарство, -ва, с.
1) Жалкая жизнь.
2) Плохая работа.
Корона, -ни, ж. Корона. Являлась перед ним в золотій короні, як малюють святих на образах. Ум. коронка, коро́нонька, короночка. А за нею Мати Божа, зложила корононьку на її головоньку.
Крушитися, -шу́ся, -ши́шся, гл. Сокрушаться. Гляну в перше віконечко — плачу, крушуся, гляну в друге віконечко — Богу помолюся.
Папірний, -а, -е. = паперовий. Чарочко-повночко, як мені до тебе пристати? Чи папірними руками, чи сахарними устами.
Подзвін, -вону, м. Звонъ по умершему. Не без того, що й за подзвін хто перекине.
Пруття, -тя, с. соб. отъ прут. Роспустили верба листя, а береза пруття. Пішло щастя в ліс по пруття. посл. ум. пруттячко.
Сплести, -ся. Cм. сплітати, -ся.
Уроїтися, уроюся, -їшся, гл. — в голову. Засѣсть въ головѣ. Вроївся мені в голову Семен небіжчик.