Гребти́ся, -бу́ся, -бе́шся, гл. 1) Гресть весломъ. Богу молись, а до берега гребись. 2) Рыть, разгребать. В роскинутому сіні греблись кури. Квочки гребтимуться у грядках.
Золотоголосий, -а, -е. Сладкогласный. Геній народній создав Шевченка з його стихом золотоголосим.
Мать нар. = мабуть.
Направля́ти, -ля́ю, -єш, сов. в. напра́вити, -влю, -виш, гл. 1) Направлять, направить, наводить, навести. Направляли їх темними лісами. Став лучок направлять. 2) Наущать, наустить, подстрекать, подстрекнуть. 3) Починять, починить, поправлять, поправить. Допче дружечка, допче, черевички видопче, дружба ся поставить, — черевички направить. Буду тебе паче всіх невольників доглядати, старії і новії кайдани направляти, ланцюгами за поперек втроє буду тебе брати. 4) Исправлять, исправить. Жид мовить: хрест не зопсуєть, ні направить. 5) направля́ти пряжу. Навертывать нитки на навой въ ткацкомъ станкѣ.
Ночувати, -чую, -єш, гл.
1) Ночевать. Питається сон дрімоти: де ти будеш ночувати? Там, де хата тепленькая, де дитина маленькая, — там я буду ночувати дитиночку колихати. чи здорові ночували? Хорошо-ли провели ночь? (Утреннее привѣтствіе).
2) Спать вмѣстѣ дѣвушкѣ и парню. Уже Василь одкинувсь од Марини, — ночує з Галькою.
Понапухати, -хаємо, -єте, гл.
1) Напухнуть (во многихъ мѣстахъ).
2) О звѣздахъ: то-же, что понадиматися.
Поросточувати, -чую, -єш, гл. То-же, что и росточи́ти, но во множествѣ.
Розізнати, -ся. Cм. роззнавати, -ся.
Спроможність, -вости, ж. = спромога. Не скупість — така спроможність. Як спроможність. Какъ позволяютъ средства Зодягалися таки, як спроможность їх була.
Уділяти, -ля́ю, -єш, сов. в. уділити, -лю́, -лиш, гл. Удѣлять, удѣлить, дать. Бог нам дав, і людям вділяймо. Моя ненько, моя матінко? Нащо ти мене нещасницю вродила, гірку долю вділила? Кому ви (мати мертва) нас уручаєте, кому ви нас уділяєте? Я й хату їм збудую, і города вділю, і поля дам. Почали вони з братом ділиться хазяйством і вділили дурневі коростявого бичка.