Глумитися, -млюся, -мишся, гл. Издѣваться, насмѣхаться, осмѣивать. Глумилась верша з болота.
Досипа́ти II, -па́ю, -єш, сов. в. доспа́ти, -плю́, -пи́ш, гл. Досыпать, доспать. Чи не допивала, чи не доїдала, чи темної нічки та й не досипала. А вже ж мої очі не доспали ночі. Доспав до обід.
Єдна́ти, -на́ю, -єш, гл. 1) Соединять, объединять. Єднай, батьку, Україну. І єднає людські князі з ізраїльським родом. 2) Склонять къ себѣ, пріобрѣтать чье расположеніе, соглашать. Таки у нашому селі назнав я дівчину. Вчащаю і матір удову єднаю. Гетьмане Потоцький, що в тебе розум жіноцький: ти за дорогими напитками, бенкетами уганяєш — чом ти Хмельницького не єднати? Ісус учеників єднає. Стала мати гадати та зятя єднати. 3) Договаривать. Не страшно женитись, а страхано попа єднать. — за коѓо дочку́. Уговариваться о выдачѣ дочери замужъ за кого. «Чого в'янеш, моя доню?» мати не спитала, — за старого, багатого нищечком єднала.
Краєць, -йця, м. Кусокъ. Хліба не стало, випросив був краєць у чоловіка. Cм. окраєць.
Померти, мру́, мреш, гл. Умереть, помереть. Як помру, а ти будеш жива, прийди, подивися, де моя могила.
Потіпаха, -хи, ж.
1) Бродяга.
2) Потаскуха. Се чеснії, не потіпахи, були тендітні при людях.
Самовар, -ру и самоварь, -рю, м. Самоваръ. Ухватив, як панського самовару.
Сковзалка, ско́взанка, -ки, ж. = скобзалка. Без його сковзанка не втиралась.
Спорохнівка, -ки, ж. Гнилушка, кусокъ гнилого дерева.
Тополя, -лі, ж.
1) Тополь, Populus. Ой там в полі дві тополі, третя зелененька.
2) водити тополю. Родъ хоровода: особымъ образомъ украшенную дѣвушку, представляющую тополю, водятъ подруги по селу и полю съ соотвѣтствующей пѣсней. Ум. топо́лька, топо́ленька.
