Городови́й, -а́, -е́. Городовой. Городові козаки. Городова старшина.
Ґере́ґа, -ґи, ж. Волчокъ.
Зади́хливий и зади́шливий, -а, -е. Удушливый (о человѣкѣ).
Квилити, -лю́, -лиш, гл. 1) Плакать, стонать. І квилить-плаче Ярославна. І росло ж воно трудно та болезно: усе нездужає та квилить. 2) Кричать, преимущественно жалобно (о звѣряхъ, птицахъ). Вовки-сіроманці набігали, по тернах, по балках жовту кість жвакували, жалібненько квилили — проквиляли. Не ясний сокіл квилить-проквиляє, як син до батька, до матері з тяжкої неволі в городи христіянські поклон посилає.
Ма́джер, -ру, м. Деревянный пестъ для толченія въ ступѣ проса. Cм. мажчир.
Повитикати, -каю, -єш, гл. Выткнуть, высунуть (во множествѣ).
Потемнішати, -шаю, -єш, гл. Сдѣлаться темнѣе.
Різний, -а, -е. 1) Разный, различный, всякій. У вишневім саду ночувала, різних пташок вислухала.
2) Разный, различный, неодинаковый. Мій пянюга найнявся до одного пана.... я до другого хазяїна найнялась — у різні села.
Росиян, -на, м. Россіянинъ, русскій.
Уважно нар.
1) Внимательно.
2) Внушительно. Мовчи, стара, промовили батько уважно.