Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Бутук, -ка, м. = вотюк. Вх. Зн. 5.
Бухикати, -каю, -єш, гл. Кашлять. Так закашляется, що ну! Бухикаєш та й бухикаєш. Св. Л. 49.
Відвідний, -а, -е. час. Срокъ, который можетъ быть отложенъ. Вх. Зн. 7.
Двужо́н, -на, м. Двоеженець. Мир. ХРВ. 11.
Кось-кось! меж. Зовъ лошади: кось, косъ, косъ! Ном.
Лю́дно́ нар. 1) По-людски, какъ слѣдуетъ человѣку. 2) На людяхъ, публично. Благословіть нас, тату, людно, та й весілля відгуляймо. Г. Барв. 211. 3) Многолюдно. Н. Вол. у. Стало трохи людніше. Левиц. Пов. 205. Приїду додому, — весело буде, людно. МВ. (О. 1862. III. 39). 4) Съ людьми, съ войскомъ. Поприставали (пани до Жовковського) людно й оружно. К. ЦН. 277.
Отягатися, -га́юся, -єшся, гл. 1) Отставать. Він іде попереду, а я отягаюсь, втягаюсь, та як побіжу додому. Камен. у. 2) Откладывать, оттягивать, затягивать дѣло. Cм. отягтися.
Поцвіріньчати, -чу, -чиш, гл. = поцвірінькати.  
Тисяцький, -а, -е. Тысяцкій. Січовики збивали народ докупи і наставляли сотників і тисяцьких. Стор. М. 11р. 60.
Цвітли мн. Годъ кушанья: сваренная свекла съ хрѣномъ и квасомъ, ѣдятъ вмѣстѣ съ мясомъ. МУК. I. 97.