Грома́діння, -ня, с. Сгребаніе (травы, скошеннаго хлѣба), разгребаніе (горящихъ углей въ печи). Косовиця. Тут уже й Мотрі робота — громадіння.
Инколи нар. Иногда, по временамъ.
Кішкарь, -ря́, м. Названіе одного изъ играющихъ у плаза.
Нуждений, -а, -е. 1) Крайне нуждающійся.
2) Плохой, жалкій. Коли на тім нужденім полі забачуся в щасливій долі?
3) Измученный. Розважає душу вбогу, нуждене серденько.
Перло, -ла, с. Жемчугъ; перлъ. На шиї мала низку перел. Сльози, як перло. А сльози мов перло сиплються мені на руки. Були коралі — та пішли далі, були перли, та ся стерли. Зуби — коби перли чисті.
Поросходитися, -димося, -дитеся, гл. Разойтись (о многихъ). Послі вечері зараз поросходились на спочинок. Деякі з шляхетства, що бенкетували, поросходились. Чи ще є люде біля волости? — Багато вже поросходилось, а трохи ще є.
Простіський, -а, -е. = простісінький.
Унезабарі нар. Вскорѣ. Четвертий рік настав внезабарі, — чоловік з полку вертається.
Уривати I, -ваю, -єш, сов. в. увірвати и урвати, -рву, -веш, гл. 1) Отрывать, оторвать; вырывать, вырвать; обрывать, оборвать, срывать, сорвать, перерывать, перервать. Поти збан воду носить, покуль ухо не вворветь. Від його, урвавши поли, тікай. На Чорному морю не добре вчиняє: противну филю зо дна моря знімає, судна козацькі на три часті розбиває. Перву часть ввірвало, — в гирло дунайське замчало; другу часть увірвало, — у землю арабську замчало. Вчепиться дверей і держиться, — так буває, що і двері (в) ворве. От же одна (струна) вже й увірвалась; стривай, і другу увірву. Хто цвіточка увірве, сестру з братом пом'яне. Любисточку ввірвала. 2) Надрывать, надорвать, укорачивать, укоротить. Варвара ночі ввірвала та дня приточила. Ти раненько співаєш, моє серце вриваєш. Нехай він по походах після того не ходить, своїх молодецьких ніжок не вриває. Дума. Нехай.... степу ногами не змірає, живота не вриває. 3) Убѣгать, удирать, удрать. Йому гукають: тривай! а він чим дуж урива. Давай уривати яко мога з того світа. 4) Только сов. в. Ударить. Скрикнув Лушня, як увірвав його по плечі Чіпка. (Такі) різки плетуть, що як урве, то зразу крів'ю спливеш.
Утоплений, -ного, м. Утопленникъ.
