Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Виплоджувати, -джую, -єш, сов. в. виплодити, -джу, -диш, гл. Плодить, выводить, вывести; рожать, родить, породить. Та нігде вийти, та нігде сісти, та гніздо звити, а малих діток виплодити. Грин. ІІІ. 695.
Гнобитель, -ля, м. Гонитель, преслѣдователь, притѣснитель. Не вірьте їм, пане, бо вони звісні на нас гнобителі. Могил. Подольск.
Голостьоб, -бу, м. Возвышенное мѣсто безъ растительности.
Довжни́к, -ка́, м. 1) Должникъ. Єв. Л. VII. 41. Довжник весело бере, а смутно віддає. Ном. № 10623. 2) Раст. Euphrasia officinalis. Лв. 98.
Злобувати, -бу́ю, -єш, гл. Злобствовать. Черк. у.
Неможливо нар. Невозможно.
Погрожувати, -жую, -єш, гл. = погрожати. К. Кр. 38. К. Бай. 74. Король погрожує нас руйнувати. К. ЦН. 249. Що ж ви тепер мені погрожуєте'? К. ХП. 35.
Сичати, -чу́, -чи́ш, гл. О змѣяхъ, гусяхъ: шипѣть. Вилазить гадюка, та й сичить. Рудч. Ск. І. 14 6. Гуси сичали. Гліб. О людяхъ: издавать долго тянущійся звукъ с.
Хвицати, -цаю, -єш, гл. О лошади: бить задними ногами. Помалу ходіть коло коня, бо він хвицає. Васильк. у. Знай, кобило, де брикати, а тут тобі вже не хвицати. КС. 1882. IX. 586.
Чужатися, -жаюся, -єшся, гл. Чуждаться. Свойого доправляйся, роду не чужайся. Ном. № 9333.