Брезелія, -лії, ж. = бразолія.
Джегерь, -ря, м. Хватъ, щеголь.
Зади́ркуватий, -а, -е. = задерикуватий.
Настіж нар. Настежь. І сіни й хата перед тобою настіж.
Пелька, -ки, ж. Глотка. Напекла стара моя такого хліба, що і в пельку не лізе. Кобеляк. 7. П'ять літ роблю на чужу пельку.
Поманячити, -чу, -чиш, гл. Виднѣться нѣкоторое время вдали.
Пускати, -ка́ю, -єш, сов. в. пустити, -пущу, -стиш, гл. Пускать, пустить, выпустить. Як візьмеш ти за рученьку, — не мусиш пустити. Давали, та з рук не пускали. Пустимо стрілку, як грім по небу.
2) Отпускать, отпустить; позволить. Ой чом не прийшов?... чи мати не пускала?
3) Впускать, впустить. Не пускають в хату ночувати.
4) Испускать, испустить. Вода, нагріваючись, пускає од себе пару. Зомлів, і слину вже з переляку пускає.
5) Вскрываться, вскрыться (о рѣкѣ). На провесні от-от річка Горинь пустить.
6) — на пожар. Сжигать, сжечь. Семиград султанський хочуть пустити на пожар і спліндрувати.
7) пускати бісики. Кокетничать, завлекать. Княгині нічого вже було до Четвертинського бісики пускать.
8) — тумана. Дурачить, обманывать.
9) — славу. Распространять молву, распускать дурные слухи.
Пушина, -ни, ж. Пушинка. Паляничка легесенька як пушина. Ум. пушинка.
Сокір, -кора, м. = осокір. Тріщать дуби, сокори, вільха і всяке дерево.
Тиртак, -ка, м. = тартак.