Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

мандрівець

Мандріве́ць, -вця́, м. Странникъ; путешественникъ.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 404.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "МАНДРІВЕЦЬ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "МАНДРІВЕЦЬ"
Багонка, -ки, ж. Лужа. Cм. «Гной душа въ господарствѣ» (1848), стр. 57. (Желех.)
Безколірний, -а, -е. Безцвѣтный.
Вибандурити, -рю, -риш, гл. Выпотрошить. О. 1862. II. 63.
Вусань, -ня, м. см. усань.
Плямина, -ни, ж. Пятно.
Полонка, -ки, ж. = ополонка. Сам же я ту полонку рубав, коня напував. Чуб. III. 298.
Полуміння, -ня, с. = полум'я. Полуміння палає. Грин. III. 529.
Помаґлювати, -люю, -єш, гл. Выкатать на каткѣ (во множествѣ).
Росторгуватися, -гуюся, -єшся, гл. Расторговаться.
Тіснитися, -нюся, -нишся, гл. Тѣсниться. Тісняться, неначе хліб у печі. Ном. № 7682.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова МАНДРІВЕЦЬ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.