Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

маковик

Макови́к, -ка, м. = маківник. Ум. маковичок.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 399.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "МАКОВИК"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "МАКОВИК"
Дійти́, -ся, гл. см. Доходити, -ся.
Запра́вжній, -я, -є. = справжній. Встав заправжній мертвець. Драг. 62.
Зелене́сенько нар. Ум. отъ зелено.
Настелювати, -люю, -єш, сов. в. настелити, -лю, -леш, гл. Настилать, настлать. Поміст шклом настеляний. Рудч. Ск. II. 105.
Натужити, -жу, -жиш, гл. Напрягать, натягивать.
Поближче нар. Ближе. От тоді ж то він поближче їх сідав. Мет.
Погладити, -джу, -диш, гл. Погладить. Погладив проти шерсти. Ном. № 3990.
Погріб, -ба, м. Погребъ. Дід... закинув його у погріб. Рудч. Ск. II. 14. Ум. погрібець. Чуб. V. 1174. В погребці замурувався. Драг. 39. Маленький погрібець повен яєць. ХС. ІІІ. 63.
Рінистий, -а, -е. = рінявий. Желех.
Хортеня, -няти, с. Борзой щенокъ. Навела хортиця хортенят. Грин. II. 263.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова МАКОВИК.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.